Колись я гортала «Історію кіномистецтва» Садуля, і єдине, що добре відклалося у мене в пам’яті після цього, - це теза про те, що більшість датських фільмів за природою своєю дуже песимістичні та трагічні. Так, час від часу я дивлюся датське кіно і бачу, що «книги не брешуть». І я, хоч подекуди і не люблю, але дуже поважаю фільми-догми, бо це таке
(
Read more... )